Проблеми сучасного літературознавства

ТРАДИЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ: VІІІ ФАЩЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ

Оксана Шупта-В’язовська — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

20–21 червня 2019 року на філологічному факультеті ОНУ імені І. І. Мечникова відбулись УІІІ Фащенківські читання. Це — регулярна наукова акція кафедри української літератури, присвячена пам’яті професора Василя Васильовича Фащенка, життєва та науково-педагогічна доля якого пов’язана з Одеським університетом.

КОМУ З БРАТІВ ЛАЗАРЕВСЬКИХ АДРЕСОВАНО ШЕВЧЕНКІВ ЛИСТ ВІД 20 ГРУДНЯ 1847 РОКУ?

Олександр Боронь — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Простежено історію публікації Шевченкового листа від 20 грудня 1847 р. спершу як адресованого Василю Лазаревському, з 1929 р. — як зверненого до його брата Михайла, проти чого аргументовано виступив Л. Большаков, який залучив до розгляду проблеми маловідомий матеріал. Докладно проаналізувавши міркування російського дослідника, автор статті на підставі раніше не врахованих фактів і спостережень відкинув його гіпотезу, водночас уточнив слушні міркування М. Новицького, що вперше у свій час запропонував вважати адресатом листа саме Михайла Лазаревського; це рішення коментатора чинне й для подальших публікацій.

ЦІННІСНО-СМИСЛОВА СТРАТЕГІЯ ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ «БЕЗ ПУТТЯ. ОПОВІДАННЯ ПО-ДЕКАДЕНТСЬКОМУ»)

Ярослава Вільна — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано минулі та сучасні критичні рецепції пародії І. Нечуя-Левицького «Без пуття». На основі аналізу параметрів образного мислення письменника, концепцій його науково-критичних праць «Сьогочасне літературне прямування» та «Українська декаденщина» запропоновано нову інтерпретацію ціннісно-смислових параметрів твору.

ПРОЗА ЛЕСІ УКРАЇНКИ В КОНТЕКСТІ ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ К. ХІХ — ПОЧ. ХХ СТОЛІТТЯ

Ольга Подлісецька — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Простежено концепції сприймання творчості українських письменниць кінця ХІХ — початку ХХ століття сучасниками та літературознавцями. Проаналізовано рецепції феномену жінок-письменниць у світовому та національному культурно-мистецькому контекстах. Здійснена спроба прослідкувати докорінні зміни в рецептивно-когнітивному аспекті літератури зламу століть. Досліджено, що в сучасному методологічному прочитанні творчість Лесі Українки, Ольги Кобилянської набуває неоприявлених досі смислових аспектів та інтерпретацій.

ШЛЯХ ДО АНТРОПОЦЕНТРИЗМУ. КРИТИЧНА РЕФЛЕКСІЯ 70–80-х рр. ХІХ ст.

Нина Раковская — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті актуалізується необхідність переоцінки етико-естетичної парадигми літературної критики 70–80-х років XIX ст. Робиться акцент на своєрідності критичних текстів М. К. Михайловського, який поєднав філософське бачення світу з пізнанням літератури як значимого явища в європейській та російській культурах. Вказується, що критикові властивий розгляд творчості письменника з точки зору авторської моделі світу та людини. Н. К. Михайловський прагне до визначення домінант у художніх текстах, спираючись на різні галузі знання: соціокультурні, філософські, історичні. Розглядається психологізм у літературі як її родова властивість у II половині XIX ст. Особливий інтерес складає звернення критика до проблем свідомого та несвідомого, гіпнозу. М. К. Михайловський створює концепцію особистості письменника, який відчув, що наближається час катастроф та катаклізмів, у зв’язку з чим змінюються уявлення про гармонію та дисгармонію, добро та зло, космос та хаос.

У статті вказується на важливість ідей критика в аспекті створення теорії індивідуальності, автора і героя, в контексті культурного простору.

ПИСЬМЕННИЦЬКА ЕСЕЇСТИКА В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ СУЧАСНОСТІ, АБО ПРО ПРИЧИНИ ПОПУЛЯРНОСТІ ЖАНРУ

Тетяна Шевченко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті розглядаються причини надпопулярності письменницької есеїстики в літературному процесі сучасності. Акцентується увага на письменницькій есеїстиці як індикаторі мультилітературності, відкритої множини процесів письма. Предметно осмислюються зовнішньолітературні і внутрішньолітературні чинники популярності есею. Здійснено спеціальний акцент на сучасних варіаціях монтенівського твору в епоху Web 2.0.

ЛЮДСЬКА ЕКЗИСТЕНЦІЯ В ТЕКСТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ МІСТА І СЕЛА: ПОЕЗІЯ ВАЛЬЖИНИ МОРТ І ЮЛІ ТИМОФЄЄВОЇ

Анастасія Анцімонік — Fri, 27 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті на прикладі поетичної творчості Вальжини Морт і Юлі Тимофєєвої — молодих представниць сучасної білоруської літератури — розглядається взаємозв’язок між поняттями міста/села і екзистенції людини, актуальний в силу вписаності в контекст так званих вічних питань. Робиться висновок про перевагу для ліричних героїнь міського простору (особливо Мінська) і насиченого переживаннями та подіями існування в ньому, в той час як село стає ареною буття інших персонажів. Авторські тексти з концептом села виділяються драматичним пафосом і нагромадженням ментальної символіки, з концептом міста — інтимністю емоцій ліричного «Я» і його вкоріненням в хронотоп.

ЗАГАДКА РОМАНУ «ПРОЦЕС» ФРАНЦА КАФКИ

Наталія Баняс, Володимир Баняс — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У запропонованій нижче статті розглядається один із найвідоміших літературних творів ХХ ст. — роман «Процес» австрійського письменника Франца Кафки. Виданий уже після смерті автора, твір постійно привертає увагу, причиною чого є множинність смислів, які можна знайти в текстовому полотні роману. За безмаль сторіччя від часу виходу друком літературознавці світу виробили кілька основних варіацій трактування «Процесу», з яких домінує уявлення, що цей роман — метафора життя людини новітнього часу, котра є безправною іграшкою в руках надлюдських (хоч і власноруч створених) інституцій. Натомість у наведеній статті здійснюється спроба представити іншу можливу інтерпретацію «Процесу», з метою чого акцентується завершальне речення твору.

ІСТОРІЯ З ЖІНОЧИМ ОБЛИЧЧЯМ (ОГЛЯД РОМАНІВ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИЦЬ ПРО ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ ТА ВІЙНУ НА СХОДІ УКРАЇНИ)

Ніна Герасименко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті розглядається романи сучасних українських письменниць М. Матіос, І. Роздобудько, Г. Вдовиченко, C. Талан, О. Захарченко, Л. Орляк, Г. Кирпи про події на Майдані 2013–14 рр. та про перебіг російсько-української війни на Донбасі (період 2014–16 рр.). Романи проаналізовано в контексті інших творів відповідної тематики, висвітлено літературно-критичний дискурс навколо текстів. Особлива увага приділена образам героїв-сучасників і так званій літературі нон фікшн, «окопній прозі», літературі факту, документалістиці. Також у дослідженні переконливо доведено, що сьогоденна перевага документалістики над белетристикою не гандж, а характерна прикмета новітньої літератури.

ПРЕЦЕДЕНТНИЙ ТЕКСТ У ЖАНРОВІЙ СТРУКТУРІ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

Ольга Гриньків — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У розвідці йдеться про особливо актуальний для літератури ХХ ст. феномен прецедентності. Історичний роман Л. Костенко є прикметним явищем творчого використання та втілення фольклорної образності. Зосереджено увагу на головному прецедентному тексті — народній баладі «Ой не ходи, Грицю...».

МІКРОКОСМ ЖІНКИ В НОВЕЛІСТИЦІ Л. ТАРАН: ФІЛОСОФСЬКОПСИХОЛОГІЧНИЙ ВИМІР (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ

Наталія Дашко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

«АРТЕМІДА З ЛАННЮ У статті проаналізовано новели Л. Таран «Сповідь Софії Оксамитної», «Дзеркальне блудище» й «Уляна та двоє», що входять до збірки «Артеміда з ланню» іраніше не були в центрі наукових зацікавлень літературознавців. Досліджуються особливості художньої реалізації мікрокосму жінки в контексті філософсько-психологічних проблем. Виділено основні прийоми (сну, дзеркала), образи-символи (ящірки, сіамських близнюків, дзеркального лабіринту), художні деталі (відсутність обличчя, відірваність душі від тіла, чужинка та ін.) і семантичні опозиції«Я — Інший», «свій — чужий», що стають ключовими в моделюванні психологічного простору героїнь.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕТЕКТИВНОЇ СХЕМИ В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ (Г. дель Торо та Ч. Хоган «Штамм»)

Юлія Жук — Fri, 27 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті виявлено та проаналізовано способи та шляхи трансформації схеми класичного детективу в постмодерністському романі Г. дель Торо та Ч. Хогана «Штамм». У постмодерністській літературі детектив найчастіше виступає не як самостійний жанр; він синтезується з іншими жанровими різновидами роману і виконує переважно формальну функцію сюжетної організації оповіді, що в кінцевому рахунку розмиває саму структуру детективу. Тому роман Г. дель Торо та Ч. Хогана «Штамм» — не виняток; він є постмодерністським романом, у якому поєднані елементи роману жаху, містики, трилера, детективу.

Завдяки детективній схемі автори зберігають таємничість і напруженість оповіді, вдаючись при цьому ще й до елементів містики. Однак саме незвичність, нереальність подій автори і намагаються проаналізувати, логічно та інтелектуально аргументувати на рівні свідомості і реального буття, що виключає ірреальне пояснення зображуваних подій та дає можливість їхньої інтерпретації в філософсько-онтологічному плані. Така трансформація морально-філософської проблематики, надання їй онтологічного характеру без ознак дидактизму та моралізаторства можлива саме завдяки використанню детективних елементів у тексті роману.

ОБРАЗ «ЧЕРВОНОГО ПЕТРОГРАДА» У ЦИКЛІ НАРИСІВ О. В. АМФІТЕАТРОВА «ГОРЕСТНЫЕ ЗАМЕТЫ»

Сергій Анатолійович Комаров — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті розглядаються особливості міського тексту у книзі російського письменника-емігранта, написаній на основі вражень від революційних катаклізмів. Цикл нарисів, який сповнений антибільшовицьким пафосом, пронизують образи смерті, руйнування, деградації відтворені в соціально-політичному і людському аспектах. В ході аналізу акцентовано авторське використання фактів, статистики, топографічних описів, історичних алюзій, які розширюють перспективу рецепції радянської влади. В текстах О. В. Амфітеатрова розкривається проблема ставлення уряду до інтелігенції та народу. Характерними засобами відображення реалій Петрограда і доль його мешканців виступають уособлення, типізація та символіка.

ОЛЕКСАНДР БЄЛЯЄВ: МЕЖІ ФАНТАЗІЇ

Леслава Кореновська — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У 30–40-х роках минулого століття наукова фантастика знайшла свій шляхв радянську літературу. Його представники у своїх творах об’єднали наукові винаходи з фантастичною уявою. Проте критика того часу чітко визначала межі«горизонту фантазії», тобто тематика фантастичних творів повинна була стосуватися майбутніх перспектив розвитку науки та техніки. В іншому випадкуфантазія буде відірвана від життя. Проте письменники, серед яких слід назвати О. Бєляєва, що не підпорядковувалися «рекомендаціям» критиків та писалифантастичні романи, в яких розповідали про польоти космічних кораблів на іншіпланети, докладно описували механізми роботи та управління цими машинами,спираючись на теорії відомих вчених, таких як K. Е. Ціолковський. Таким чином, з’явилася наукова фантастика. Крім наукових та фантастичних тем, О. Бєляєвхотів передбачити риси людини майбутнього, яка могла б жити та творити вновому суспільстві без класових розбіжностей. Межі фантазії у творчості письменника простягаються від проблеми людини до космічних, підводних подорожей,реальних і нереальних.

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОЇ ПРОЗИ ОЛЬГИ МАК

Валентина Кузь — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті досліджено жанрово-стильові параметри творення малої прозиукраїнської діаспорної письменниці Ольги Мак. Зосереджено увагу на ідейній специфіці, проблематиці, стильових особливостях та аспектах художнього тексту.

З’ясовано, що модель оповідання «Кипарисовий хрестик» побудовано на поєднанніірраціональної, раціональної, міфологічної концепцій зображення людини і світу,а також на поєднанні культурологічного та екзистенційного вимірів. Жанрово-стильові ознаки розкривають специфіку сюжету на рівні часопросторовоїматриці, подієвості та образності. Доведено, що авторська «Казка про КиянкуКрасуню Подолянку» за жанрово-стильовими параметрами відповідає усім критеріям, які співвідносяться з таким жанром: елементи реалій поєднані з вигадкою, фантазією; вони підсилюють адекватне сприйняття читачем текстовогонаповнення як форми дидактично-словесної гри.

СУЧАСНЕ ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ІНТЕРПРЕТУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ РАННЬОГО СОЦРЕАЛІСТИЧНОГО ПЕРІОДУ

Анжела Матющенко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті досліджується процес відстоювання національної духовно-естетичної ідентичності в українській драматургії 1920–1930-х років, коли формувався ідеологізований канон соцреалізму. Автор аналізує оприявлення в рамкахцього процесу такого ідейно-стильового явища, як революційний романтизм тахарактерної для нього драматичної колізії почуття та обов’язку.Завдяки вкоріненню позначених цим явищем творів у неоромантичну філософсько-стильову парадигму, провідну не тільки для даного, а й для попереднього модерного розвитку національної літератури, автор доходить висновку, що найбільшзначущі твори українських драматургів даного періоду були позначені не тількинав’язуваними іззовні ідеологічними концептами, а й їх художньо-психологічнимподоланням.

ГУМОРИСТИЧНИЙ ДИСКУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КОМБАТАНТСЬКОЇ ПРОЗИ

Марина Рябченко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано способи використання різновидів комічного в сучасній українській комбатантській прозі та простежено особливості їхнього функціонування в тексті. Бійці часто вдаються до гумористичного зображення воєнних буднів, різноманітних ситуацій, у які потрапляли як вони, так і їхні побратими. Одним із поширених прийомів відтворення комічної ситуації в тексті є використання в діалогах між персонажами суміші російської, української мов, суржику та обсценної лексики (твори К. Машовця, Мартіна Бреста). Звертаються письменники-комбатанти й до сатири та гротеску (В. Запека) або самоіронії (О. Терещенко), що дає змогу автору створити кількарівневу наративну структуру твору, поглибити та художньо урізноманітнити воєнний текст.

ОБ’ЄКТИ ВИСМІЮВАННЯ У ТВОРЧОСТІ ДІТЕРА НУРА

Руслан Усенко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Стаття присвячена вивченню об’єктів висміювання у творі німецького автора Дітера Нура «Das Geheimnis des perfektenTages», який є сучасним письменником-коміком; він був удостоєний декількох нагород у сфері гумору. Були відібраніі проаналізовані уривки, що містять комічний ефект.В таблиці дається пояснення кожному обраному з тексту прикладу, так само визначається частотністьоб’єктів, над якими автор твору іронізує.

ЕСЕЇСТИКА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ПОШУКІВ

Ярослава Вільна — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Рецензія: Шевченко Т. Есеїстика українських письменників як феномен літератури кінця ХХ — початку ХХІ ст. : монографія. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 584 с.

ІВАН МИХАЙЛОВИЧ ДУЗЬ: У БЕЗМЕЖЖІ ТАЛАНТІВ І ВІДДАНОСТІ ФІЛОЛОГІЧНІЙ СПРАВІ

Микола Пащенко — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Рецензія: Полтавчук Василь Григорович. Іван Дузь: літературно-критичний нарис / Василь Полтавчук. — Одеса: Астропринт, 2019. — 120 с.: іл. — (Серія «Одеса літературна»).

САМОБЫТНОСТЬ ДИАЛОГА В ПОЭТИЧЕСКОЙ «CAMERA» МОЛОДЫХ ПОЭТОВ ДАНИЛЫ ДЕМЯНЕНКО И АНАСТАСИЯ ПРИКЛАДОВА

Светлана Фокина — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Рецензия: Демяненко Д., Прикладов А. Camera: [поетична збірка] / Данило Демяненко, Анастасій Прикладов. – Одеса: Астропринт, 2019. – 80 с.

МЕТОДИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ПОЛЬСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ МОДЕРНИХ ДРАМ

Софія Демьянова, Олексій Козаченко — Sat, 28 Dec 2019 00:00:00 +0200

У статті йдеться про зіставлення корпусу українських та польських драм про владу землі другої половини ХІХ — початку ХХ століття, про потребу системного представлення методів компаративного аналізу. Оскільки тематологія по-різному досліджується у слов’янському та західноєвропейському літературознавстві, в тому числі залежно від вирішення проблематики жанру, жанрового канону, поетики тексту, виникає потреба представлення засад рецептивної естетики, постструктуралізму, генології, інтердисциплінарних студій, семіотики. Зазначені сучасні принципи компаративістики оприявлюються в рамках контактно-генологічного та типологічного методів, що підкреслює, зокрема, спільність тематики драм не лише з огляду на художньо-мистецькі зв’язки помежів’я, а й завдяки типологічним збігам у загальносвітовому літературному процесі.

СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ ЯК АРХІТЕКТУРНИЙ І ЕСТЕТИЧНИЙ ПАМ’ЯТНИК

Анна Квачек — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

Предмет. Розглядається роман В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» в історичній динаміці. У французькій літературі це найяскравіший приклад зв’язків твору і його автора. Об’єкт. Величний собор Парижа Нотр-Дам набуває всеосяжного характеру. Мета. Розглядається як письменник-романтик відроджує середньовічне минуле завдяки старовинній пам’ятці і встановлює таким чином зв’язок між архітектурою і літературою. Виявлено способи взаємодії різних історичних періодів. Висновок. Архітектурні метафори і метонімії роману сприяють виявленню суспільно-історичної і естетичної значимості будівлі.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ВИМІРИ ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛЬНОСТІ (на прикладі творчості В. Тендрякова, В. Журавського та О. Ілічевського)

Тетяна Конончук — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано твори російських письменників — Володимира Тендрякова, Василя Журавського та Олександра Ілічевського, які об’єднані однією тематикою, — в них ідеться про Голодомор 1932–1933 років в Україні. З’ясовано, що спільними є екзистенційні виміри, через які автори моделюють художню картину світу, де масштабно постають такі екзистенціали, як страх, голод, смерть; багатоаспектно виявляються типові образи часу — знесилені, голодні, помираючі, померлі; потужно діє категорія пам’яті, покликана зафіксувати трагічне буття, аби нічого не повторилося в майбутньому.

«ЄВПРАКСІЯ» П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО: ДО ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЖИВОПИСУ СЛОВОМ

Олена Мізінкіна — Fri, 11 Oct 2019 00:00:00 +0300

У статті доводиться думка про велику міру психологізованості образів природи у романі П. Загребельного. У процесі аналізу констатується тісний взаємозв’язок пейзажів з образом Євпраксії. Відстежено, що краєвиди постають у художньому світі твору, ілюструючи поворотні, ключові моменти життя головної героїні.

Встановлено прийоми творення психологічних пейзажів у «Євпраксії»: співвіднесення описів ландшафтів з настроями героїв, зіставлення «своїх» та «чужих» образів природи, введення у крайобраз символічних деталей (дерев, сонця, землі, неба, каменю), надання особливих значень колористичності зображуваного, накладання різних форм відчуття (зору, слуху, нюху, тактильних), вибудова асоціативних рядів, створення сугестії.