МУЗИЧНІ МОТИВИ В ТВОРЧОСТІ ВАЛЬТЕРА СКОТТА ТА ФЕЛОРА ДОСТОЄВСЬКОГО

Анотація

У статті розглядаються іпостасі музичного мотиву — емоційного впливу музики на героя — у творах В. Скотта і Ф. Достоєвського. В обох авторів цей мотив несе романтичне навантаження, експлікує внутрішній характер героя, прогнозує майбутнє. Простежуються запозичення та трансформація музичного мотиву шотландського барда у ранній творчості російського письменника.

Романи В. Скотта можна назвати джерелом натхнення російського письменника. Ф. Достоєвський на початку своєї літературної творчості сприймав музику з романтичних позицій, як це було притаманно і В. Скотту. Для російського письменника музика була вираженням особистих почуттів, переживань і в той же час чимось незмінно великим та глибоким.

Порівнюючи музичні мотиви в обох письменників, можна помітити багато спільних рис. У значній кількості епізодів романів як Скотта, так і Достоєвського герої то наспівують улюблений музичний мотив, то грають на різних музичних інструментах (лютня, скрипка, фортепіано, дудочка), то слухають чийсь спів або гру. Трапляється, що певний музичний мотив «звучить» в думках героя, немов переслідує його.

Спів та гра на музичних інструментах складають невід’ємну рису характерів героїв обох письменників. Вальтерскоттівскі персонажі співають, бо у них радісний настрій, внутрішня гармонія із зовнішнім світом, або, навпаки, піснею вони хочуть застерегти, або ж передбачити майбутнє.

При цьому музичні мотиви, що проявляються в спадщині Скотта, зазнають трансформації у творчості Достоєвського. Той факт, що вальтерскоттівскі герої (Генрі Сміт, Персі Шафтон, Люсі Эштон) та герої раннього Достоєвського (Неточка Незванова, скрипаль Єфімов, Олександра Михайлівна, Катерина Іванівна Мармеладова, Ординов) пов’язані з певним музичним супроводом, служить підтвердженням цієї трансформації мотиву.