DOI: https://doi.org/10.18524/2312-6809.2017.24.127980

ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ ТА ПІДХОДИ ДО НЬОГО

Анастасія Шистовська

Анотація


У статті аналізується поняття «інтертекстуальність», виділяються її суттєві ознаки та характеристики. Прослідковується поява терміну та його еволюція. Інтертекстуальність розглядається як самостійна сфера досліджень, з власною проблематикою, об’єктом та предметом. Вона визначається як діалог тексту з текстом, як наявність риси одного тексту в іншому, який відомий читачеві, впізнається ним, співвідноситься з певною історико-культурною епохою. Інтертекстуальність уводить даний художній твір у контекст нової епохи як новий феномен.
Відзначається, що саме на читацьких асоціаціях та інтерпретаційно-рецептивних здібностях і базується інтертекстуальність. Саме за рахунок їх розмаїття і вводяться інтертекстуальні практики прочитання тексту. Таким чином відбувається свого роду розрив автономії тексту. Таке позбавлення самоізоляції тексту спричинило пошук точок перетину даного тексту з іншими текстами, з епохою, культурою, історією, що дає право говорити не про літературні впливи, а про інтертекстуальність. Інтертекстуальність зміщує фокуси оцінки та прочитання даного художнього твору, у якому виокремлюється не оригінальність, а швидше природа художнього твору. Інтертекстуальність забезпечує пошук не біографічного автора, а наратора. Прояви авторських стратегій у тексті, їхній пошук та виокремлення стають можливими завдяки такому контексту. Отже, інтертекстуальність забезпечує комунікативну настанову на читача, його очікування та інтенції. Адже всі акти інтертекстуальності художнього твору спрямовані до нього і на нього. Тому інтертекстуальність забезпечує зміну підходу до визначення цінності художнього твору не як самодостатнього і самоцінного, а як такого, що націлений на читача.
Аналізується інтертекстуальність з погляду історико-літературного, комунікативного, системного та типологічного підходів.
Методологічною основою статті є теорія діалогічності М. Бахтіна, концепція пародії Ю. Тинянова, враховуються основні положення та думки дослідників інтертекстуальності, таких як Ж. Деррида, Л.Женні, Р. Барт, Ю. Крістева.


Ключові слова


інтертекстуальність; історико-літературний метод; комунікативний метод; системний метод; типологічний метод; теорія діалогічності

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Bart, R. (2001), S/Z [S/Z], Translated by Kosikova H. K, Editorial URSR, Moskva [in Russian].

Hlovinskyi, M. (2008), Intertekstualnist. Teoriia literatury v Polshi. Antolohiia. Druha polovyna 20 – pochatok 21 st. [Intertextuality. The Theory of literature in Poland. Anthology. The second half of the 20th century – the beginning of the 21st century], Translated by Yakovenka S., Kyevo-Mohylianska akademiia, Kyev, pp. 284-309 [in Ukrainian].

Leksykon zahalnoho ta porivnialnoho literaturoznavstva (2001), [The Lexicon of the general and comparative literature], Zoloti lytavry, Chernivtsi [in Ukrainian].

Derrida, J. (1986), Parages [Pas, Survivre, Titre à préciser, La loi du genre], Galilée, Paris [in French].

Jenny, L. (1979), La Strategie de la forme / Poetique, no. 27, pp. 268-269 [in French].

Riffaterre, M. (1979), Semiotique intertextuelle: l’interpretant // Revue d’Esthetique. – no.1-2 [in French].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Барт Р. S/Z: [под ред. Г. К. Косікова / Р. Барт. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 232 с.

 

Гловінський М. Інтертекстуальність / М. Гловінський // Теорія літератури в Польші. Антологія текстів. Друга половина 20 — початок 21 ст. / упоряд.

 

Бакули; за заг. ред. В. Моринца; пер. з польськ. С. Яковенка. — К.: Вид. дім «Киево-Могилянська академія», 2008. — С. 284–309. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001. — 636 с.

 

Derrida J. Parages: Pas, Survivre, Titre а prйciser, La loi du genre / Jacques Derrida. — Paris : Galilйe, 1986.

 

Jenny L. La Strategie de la forme / Laurent Jenny // Poetique. — 1979. — № 27. — P. 268–269.

 

Riffaterre M. Semiotique intertextuelle: l’interpretant / Michael Riffaterre // Revue d’Esthetique. — 1979. — Nr. 1–2.





2312-6809 (Print), 2522-400X (Online)