ПОНЯТТЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ ТА ПІДХОДИ ДО НЬОГО

Автор(и)

  • Анастасія Шистовська Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2312-6809.2017.24.127980

Ключові слова:

інтертекстуальність, історико-літературний метод, комунікативний метод, системний метод, типологічний метод, теорія діалогічності

Анотація

У статті аналізується поняття «інтертекстуальність», виділяються її суттєві ознаки та характеристики. Прослідковується поява терміну та його еволюція. Інтертекстуальність розглядається як самостійна сфера досліджень, з власною проблематикою, об’єктом та предметом. Вона визначається як діалог тексту з текстом, як наявність риси одного тексту в іншому, який відомий читачеві, впізнається ним, співвідноситься з певною історико-культурною епохою. Інтертекстуальність уводить даний художній твір у контекст нової епохи як новий феномен.
Відзначається, що саме на читацьких асоціаціях та інтерпретаційно-рецептивних здібностях і базується інтертекстуальність. Саме за рахунок їх розмаїття і вводяться інтертекстуальні практики прочитання тексту. Таким чином відбувається свого роду розрив автономії тексту. Таке позбавлення самоізоляції тексту спричинило пошук точок перетину даного тексту з іншими текстами, з епохою, культурою, історією, що дає право говорити не про літературні впливи, а про інтертекстуальність. Інтертекстуальність зміщує фокуси оцінки та прочитання даного художнього твору, у якому виокремлюється не оригінальність, а швидше природа художнього твору. Інтертекстуальність забезпечує пошук не біографічного автора, а наратора. Прояви авторських стратегій у тексті, їхній пошук та виокремлення стають можливими завдяки такому контексту. Отже, інтертекстуальність забезпечує комунікативну настанову на читача, його очікування та інтенції. Адже всі акти інтертекстуальності художнього твору спрямовані до нього і на нього. Тому інтертекстуальність забезпечує зміну підходу до визначення цінності художнього твору не як самодостатнього і самоцінного, а як такого, що націлений на читача.
Аналізується інтертекстуальність з погляду історико-літературного, комунікативного, системного та типологічного підходів.
Методологічною основою статті є теорія діалогічності М. Бахтіна, концепція пародії Ю. Тинянова, враховуються основні положення та думки дослідників інтертекстуальності, таких як Ж. Деррида, Л.Женні, Р. Барт, Ю. Крістева.

Посилання

Bart, R. (2001), S/Z [S/Z], Translated by Kosikova H. K, Editorial URSR, Moskva [in Russian].

Hlovinskyi, M. (2008), Intertekstualnist. Teoriia literatury v Polshi. Antolohiia. Druha polovyna 20 – pochatok 21 st. [Intertextuality. The Theory of literature in Poland. Anthology. The second half of the 20th century – the beginning of the 21st century], Translated by Yakovenka S., Kyevo-Mohylianska akademiia, Kyev, pp. 284-309 [in Ukrainian].

Leksykon zahalnoho ta porivnialnoho literaturoznavstva (2001), [The Lexicon of the general and comparative literature], Zoloti lytavry, Chernivtsi [in Ukrainian].

Derrida, J. (1986), Parages [Pas, Survivre, Titre à préciser, La loi du genre], Galilée, Paris [in French].

Jenny, L. (1979), La Strategie de la forme / Poetique, no. 27, pp. 268-269 [in French].

Riffaterre, M. (1979), Semiotique intertextuelle: l’interpretant // Revue d’Esthetique. – no.1-2 [in French].

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-12

Номер

№ 24 (2017)

Розділ

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Проблеми сучасного літературознавства

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).