КОМПОЗИЦІЙНА ТА СМИСЛОВА РОЛЬ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У ТВОРАХ В. СТЕФАНИКА

Автор(и)

  • Ольга Казанова Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2312-6809.2017.24.127983

Ключові слова:

жанр, структура, наративні форми, композиція, монолог

Анотація

У статті досліджено жанрово-стильові особливості монологічного мовлення у малій прозі  В. Стефаника. Пряме мовлення героїв стає своєрідним засобом авторського психологізму.  В. Стефаник прагне не «розповісти» про події, не виявити їх авторську оцінку та розуміння, а «показати» внутрішні переживання персонажів, сконцентрувати увагу читача на більш драматичних, емоційних життєвих ситуаціях. Особливо це відчувається у монологах образків-сценок письменника, які часто відтворюються у формі внутрішньої діалогічної комунікації із уявним співрозмовником. У таких мовленнєвих конструкціях визначальним стає використання драматичного прийому «сцени на сцені». Отже, новаторство жанрових модифікацій малої прози В. Стефаника виявляється у видозміні сюжетно-композиційних, наративних властивостей творів, засобів характеротворення та зображення образів персонажів, пов’язаних з процесами синтезування епічних та драматичних ознак у поетиці творів письменника.

Посилання

Stefanik V. in criticism and memoirs, Articles, statements, memoirs, (1970), Kiev, Dnieper, [in Ukrainian].

Stefanik, V. (1949), Complete Works: in the third vol., T. I, Kiev, Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, [in Ukrainian].

Stefanik, Yu. (1999), Reflections on the father of Basil Stefanik ARTICLE, Letters to Ukraine, Kiev, Well, [in Ukrainian].

The theory of narrative forms in the German language circle: an anthology (1980), Krakow, Wyd-wo letters [in Poland].

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-12

Номер

Розділ

ЛІТЕРАТУРНА КЛАСИКА: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД