ЕЛЕМЕНТИ МЕТАДРАМИ В П’ЄСАХ О. МАРДАНЯ

Анотація

У статті розглянуто способи реалізації метатематичних прийомів у п’єсах сучасного одеського драматурга О. Марданя «Аншлаг» і «Антракт». Актуальність теми пояснюється відсутністю наукових праць, присвячених дослідженню цих п’єс. Незважаючи на те, що п’єси О. Марданя віддавна та з успіхом ставлять на сценах театрів як на Заході, так і в Україні та Росії, до цього часу відсутні спеціальні дослідницькі статті, або монографії чи дисертації, присвячені драматургії О. Марданя взагалі або, зокрема, аспектам метадраматизму п’єс «Аншлаг» і «Антракт». Елементи метадраматизму помітні в сюжеті п’єс, а також в різних алюзіях та аналогіях, набуваючи рис як класичної, так і модерністської концепції метадрами. Ми спостерігаємо співставлення світу реальності та ілюзії в поведінці героїв, подано також приклад впливу театру, театральності та фікції на світогляд та долю людини. Одним з принципів метадраматизму є вияв рецепції класичної драми, котра вважається канонічною у сучасних п’єсах. Погляд на сучасність у п’єсах О. Марданя переломлюється через призму літературної та культурної спадщини минулого. Наявність чеховських мотивів у обох розглянутих п’єсах часто набуває форми, притаманної масовій попкультурі. Стратегія, використана автором для створення аналогії з прецедентним текстом, — це імена героїв, запозичені репліки персонажів та мовна гра. Елементи чеховської драматургії проявляються тут як в розважальному, так і в «інтелектуально-снобістичному» аспекті. Однак стилізація та переосмислення класики ніяк не апрямовані на реінтерпретацію канонічної драматургії. Автор торкається теми неспроможності його героїв покинути «чеховський світ». Адже вплив чеховського тексту часом позбавляє персонажів п’єс О. Марданя здатності приймати власні рішення, а повернення героїв до прецендентного тексту відбувається внаслідок альтернативного, індивідуального бажання персонажів вплинути на своє життя. Використання в п’єсах О. Марданя чеховських мотивів — це авторське переосмислення того, як театральне мистецтво може впливати на сучасну людину і наскільки невичерпні спроби інтерпретації класики. Проте іронія авторської думки свідчить про вичерпаність оригінальних мотивів у тексті та неможливість чергових інтерпретацій чеховських п’єс. Особливість іншого метадраматичного прийому «театр в театрі» полягає у застосуванні засобів метатеатральності, котрі прийнято уособлювати з метатеатром: в розігруванні п’єси в п’єсі, алюзіях до класичних п’єс, міркуваннях щодо проблем, властивих театру. Отож в обох п’єсах реальність створеного автором світу містифікується, руйнується під владою утопії, символом якої є чеховський текст. Здається, що уявлення про тексти п’єс А. Чехова перетворюються на феномен масової свідомості, з властивими їй кліше, жестами, фразами. Поєднання усіх цих компонентів в п’єсах «Аншлаг» і «Антракт» дає можливість проілюструвати різноманітні прийоми як метатеатру, так і мистецтва театру взагалі.